Тут є все !!!

Формула успіху. 365 днів на рік

Деякі афоризми, які наводяться в тут, допомагають в житті. "Як?" - запитаєте Ви. Роздруковані крупним шрифтом на окремих листах, вони розклеєні всюди - в кабінеті, в спальні, в приймальні... Цей хід не винахід, він підглянутий у багатьох великих людей. Впродовж довгого часу, день за днем, щогодини ці вислови настроюють підсвідомість, а потім і свідомість на успіх.

Пропонуємо Вам виконати той же хід. Зробіть вибірку кращих для Вас афоризмів - тих, які здадуться Вам найважливішими і необхіднішими. Розклейте їх всюди, де Ви проводите свій час, і через деякий час Ваша підсвідомість почне працювати на Вас навіть коли Ви спатимете.
Таку роботу проводьте впродовж 365 днів на рік

11.02.12

Сидір Воробкевич (+відео, біографія)

Кожний з нас нехай працює,
Бо настала вже пора!
Гей! Возьмімся всі до діла,
Щоб пропала доля зла!



"Уже пора", 1885



Си́дір Воробке́вич (* 5 травня 1836, Чернівці — †19 вересня 1903, там же) — український буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С.Волох та інші.

Народився Сидір Іванович Воробкевич 5 травня 1836 р. в Чернів-цях у родині вчителя філософії і богослов’я. Залишившись у дитинстві круглим сиротою, він разом із сестрою і молодшим братом Григорієм, що теж став відомим на Буковині громадсько – культурним діячем і пи-сьменником, виховувався дідом і бабою в містечку Кіцмань. Тут здобув початкову освіту (навчався у 4 – класовій німецькій школі).

Творчість

Літературна діяльність Сидіра Воробкевича розпочалася 1863 року, коли в збірнику «Галичанин» було надруковано п'ять перших віршів під загальною назвою «Думки з Буковини». 1877 року він видав перший буковинський альманах «Руська хата».

Сидір Воробкевич — один із засновників і редакторів журналу «Буковинськая зоря».

Працюючи в Чернівецькому університеті, він очолював «Руське літературне товариство», а з 1876 року — студентське товариство «Союз». В 1887 році Сидір Воробкевич очолював товариство «Руський дім народний» в Чернівцях.

Сидір Воробкевич писав українською, німецькою і румунською мовами. В літературному доробку письменника — вірші, поеми, оповідання, повісті реалістичного і романтичного характеру. Він розробляв теми історичного минулого: оповідання «Турецькі бранці» (1865), поема «Нечай» (1868), драми «Петро Сагайдачний» (1884), «Кочубей і Мазепа» (1891), писав про тяжку долю селянства: вірші «Рекрути» (1865), «Панська пімства[Джерело?]» (1878). Одним з перших в українській літературі відобразив життя робітників (драма «Блудний син»).

Найповніше талант С. Воробкевича проявився в ліричних віршах, де поет «розсипає велике багатство життєвих спостережень, осяяних тихим блиском щирого, глибокого, людського і народолюбного чуття» (І. Франко). Характерними рисами поезії Воробкевича є мелодійність, близькість до фольклорних джерел (вірш «Летить, летить чорний ворон…» та ін.). Багатьом його творам властивий гумор.

Вірш Сидора Воробкевича «Мово рідна, слово рідне», покладений на музику автором, став хрестоматійним. Чимало творів С. Воробкевича перекладено болгарською,німецькою, російською та іншими мовами.

Перебуваючи на викладацькій роботі в Чернівецькій духовній семінарії, гімназії, університеті, Сидір Воробкевич багато уваги приділяв молоді: уклав пісенники для початкової школи, створив посібники з теорії музики й співу та ін. Виступаючи одночасно як композитор і письменник, він створює чимало віршів, пісень для дітей («Рідна мова», «То наші любі, високі Карпати», «Веснянка», «Осінь»). Після поїздки до Києва (1874) Воробкевич написав два чоловічі хори «Цар-ріка наш Дніпро» та «Я родився над Дніпром, отому я козаком».

За життя письменника було видано збірку віршів «Над Прутом» (1901) за участю І. Франка.

Перу поета належить ряд оповідань, новел, нарисів і сміховинок («Нерон», «Сабля Скандербега», «Клеопатра», «Іван Грозний»). Він — автор циклу статей «Наші композитори», у якому чільне місце відведене композиторові М. І. Глінці. Автор багатьох і різноманітних за жанром літературних, музичних творів — пісень і хорів, романсів, оперет. Писав музику на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, В. Александрі, М. Емінеску, В. Бумбака. Також виступав як музичний педагог; зокрема, його учнем був видатний австрійський музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 

Заграй ми цигане старий - стара і популярна українська пісня
з регіону Галичини та Буковини у виконанні Богдана Мельника
та гурту "Капелюхи". Слова та музика: Сидір Воробкевич (1836 - 1903) з міста Чернівці. Жив в часи австрійського панування на Буковині.

У відео представлені старі світлини зі Львова, Коломиї та Тернополя
періоду австрійського панування (до 1914 року). На першому кадрі
вуличний музикант на катеринці з Відня.

Камерний хор "TE DEUM"
"Святий Боже"
С. Воробкевич

Немає коментарів:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Рік народження

1473н (1) 1564н (1) 1595н (1) 1623н (1) 1639н (2) 1690н (1) 1712н (1) 1722н (1) 1732н (1) 1769н (1) 1802н (2) 1809н (3) 1814н (4) 1836н (1) 1845н (1) 1847н (1) 1854н (1) 1856н (1) 1863н (3) 1864н (1) 1865н (1) 1866н (1) 1871н (2) 1874н (2) 1878н (1) 1879н (2) 1888н (1) 1889н (1) 1892н (1) 1898н (2) 1906н (2) 1909н (1) 1926н (1) 1930н (2) 1935н (2) 1937н (2) 1938н (2) 1941н (2) 1947н (2) 1949н (2) 312 до н.е (1) 384н до н.е. (1) 815н (1) 827н (1) 890н (1)

Це буде корисним ...