- Справжнє душевне життя, справжня ідейна сторона життя полягає саме у використанні кращих сторін і тіла, і духу.
- Для наукового розвитку необхідне визнання повної свободи особистості, особистого духу, бо лише за цієї умови може один науковий світогляд змінюватися іншим, створюваний вільною, незалежною роботою особистості.
- Російська демократія - це царство ситих свиней.
- Справи йдуть все гірше, влада глупіє на очах, при безперервній зміні функціонерів рівень кожного наступного призову все нижче.
"Человечество, взятое в целом, становится мощной геологической силой. И перед ним, перед его мыслью и трудом, становится вопрос о перестройке биосферы в интересах свободно мыслящего человечества, как единого целого. Это первое состояние биосферы, к которому мы, не замечая этого, приближаемся, и есть "ноосфера".
В. И. Вернадский
Неоціненними є досягнення академіка в галузі геохімії, мінералогії, історії, філософії, теорії та організації науки.
Володимир Іванович Вернадський - один з останніх природознавців і мислителів у класичному сенсі цих слів. Його творчість вражає багатогранністю та глибиною. Він стояв біля витоків низки наук, залишаючись при цьому самобутнім мислителем філософського складу. Його працями, позначеними системністю та міждисциплінарністю, зроблено суттєвий внесок у формування наукової картини світу. Для нього вищою цінністю була людина, яку він бачив у системі еволюції Всесвіту.
З ім’ям Вернадського пов’язана ціла епоха в розвитку природознавства. Ідеї вченого в галузі геологічних, фізико-хімічних і біологічних наук оригінальні і глибокі за змістом. Вернадський є основоположником таких нових наукових напрямів у природознавстві, як геохімія, біогеохімія, радіогеологія, вчення про біосферу. Впровадження в геологію методів дослідження точних наук, застосування в ній числа і заходи, перетворення геології з науки описової в науку точну - ось головні шляхи наукового пошуку Володимира Івановича. Йому належить визначна роль у вивченні історії наукових знань. Широка ерудиція, історичний підхід до наукових ідей та актуальних проблем в природознавстві дозволили вченому зробити глибокий аналіз історії наукових знань. Він по праву вважається основоположником наукознавства.
Учений-енциклопедист, Вернадський був одночасно глибоким і оригінальним мислителем. Його філософські узагальнення в області природничих наук засновані на матеріалістичному світогляді, діалектиці та логіці мислення. Прагнучи скласти наукову картину світу, він встановив просторово-часові особливості земних і космічних явищ, що впливають на основні умови буття, які знайшли відображення в працях, епохальних не тільки для природознавства, але і для філософської науки, опублікованих в збірниках "Простір і час у неживій і живій природі"(М., 1975) і "Наукова думка як планетне явище" (М., 1977).
Вернадський завжди жваво сприймав нові ідеї. Його відкриття були і відповіддю на питання науки, і початком нових, далекосяжних наукових напрямків, витоком великих наукових течій.
"Меня интересует чувствовать будущие шаги человеческой мысли и человеческого сознания в предположении их неуклонного роста. И я стараюсь фантазией и мыслью почувствовать это будущее в проблесках нового, что теперь появляется в науке. В науке я вижу зарождение этих новых ростков. И мы, уже немолодые деятели, должны идти им навстречу, стараться ввести их в наше мировоззрение - только в этом и есть, возможно, долгий неуклонный прогресс человеческих знаний."
В. И. Вернадский
Немає коментарів:
Дописати коментар