«Сучасна цивілізація в особі більшості її впливових діячів або прямо відкидає Христа, або ввічливо не звертає на Нього уваги, у той же час приймаючи переважну частину тих принципів, які Він засудив і від яких відмовився».
І́гор Сіко́рський (25 травня (6 червня) 1889, Київ — 26 жовтня 1972, Істон,Коннектикут, США) — інженер (авіаконструктор) і підприємець, тривалий час мешкав і працював на території США. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. 1918 року емігрував до США, де 1923 року заснував компанію Sicorski Air Engineering. Автор літаків-велетнів «Ілля Муромець»(1913, Росія), S-29А (США). Конструктор першого в США літака-амфібії.
***
Авіатор і проповідник
Українська земля дала світові багатьох видатних людей, яких сьогодні вважають своїми інші держави. Перед нами постає досить непросте запитання: як ставитися до тих, у кого не прокинулось національне чуття, хто свідомо чи під тиском обставин перейшов у табір недругів, хто просто збайдужів чи й навіть не намагався прислужитись українській справі? Треба наголосити — це цілком закономірне запитання для країни, яка часто втрачала своїх талановитих особистостей. Постать Ігоря Сікорського, який народився 120 років тому в Києві, може викликати подібні застереження. Хоча його діяльність, про багатогранність якої ми лише дізнаємось, безперечно, заслуговує на вдячну і
вдумливу згадку.
Ми знаємо Ігоря Сікорського як геніального авіаконструктора, який подарував світові декілька неперевершених моделей літаків та гвинтокрилів. На жаль, технічні відкриття відсунули на задній план внутрішній світ цієї особистості. Його релігійні роздуми, утілені в кількох творах, сприймаються на тлі строгих креслень та сухих математичних розрахунків як органна фуга під акомпанемент ритмічних ударів відбійного молотка. Але це поверхневе враження. Пригадаймо великого француза Блеза Паскаля, який від захоплення фізичними законами та механічними винаходами цілком органічно перейшов до натхненного одкровення своїх «Думок» чи голландця Бенедикта Спінозу, який свою етичну систему намагався викласти у вигляді математичних теорем.
Справді, лише незашкарубла душа може перейнятися мрією підкорити повітряний простір. Хрестоматійний вірш українського романтика Миколи Петренка «Дивлюсь я на небо…» може передати відчуття не лише споглядальної відстороненості від світу, але й внутрішні пориви людини, яка спроможна переплавити мрії у цифри математичних формул. Джерелом подібного відчуття у випадку І. Сікорського був Жюль Верн та його «Робур-завойовник», а також фантазії Леонардо да Вінчі. Характерно, що перший його політ відбувся уві сні — і усю подальшу діяльність авіатора можемо розглядати як втілення цього дитячого марева.
Високий суспільний статус (батько майбутнього авіатора був відомим психіатром, професором Київського університету Святого Володимира) дозволив І. Сікорському здобувати ґрунтовну освіту в Петербурзі та Парижі, хоча справжньою alma mater для нього усе ж стала Київська політехніка, яку він закінчив 1914 року. У студентські роки І. Сікорський конструює перші моделі літаків та гелікоптерів, а вже 1911 року досягає неймовірного результату — перевершує рекорд швидкості на власноруч сконструйованому і пілотованому літаку С-6. Це був початок тріумфального злету.
Постать І. Сікорського привертає увагу організаторів авіаційної справи, його запрошують до столиці — Петербургу, де він стає головним конструктором авіаційного відділення Петербурзького акціонерного товариства «Русько-Балтійський вагонний завод». Упродовж двох років він створює три знамениті моделі багатомоторних літаків-велетнів — «Ґранд», «Руський витязь» та «Ілля Муромець», на останньому з яких у червні 1914 року здійснює безпрецедентний переліт Петербург—Київ— Петербург. Сенсація, тріумф авіаційної справи, незаперечна першість!
Проте вже через місяць пафос цієї епохальної події затьмарить постріл в Сараєво, луна якого виллється у смертоносну Першу світову війну. Відтак винаходи І. Сікорського відтепер мали прислужитись військовій справі, перетворившись із опоетизованих підкорювачів небесних сфер на знаряддя убивства.
«Ілля Муромець» — найбільший багатомоторний літак початку ХХ сторіччя
«Іллю Муромця» називають найкращим літаком Першої світової війни, хоча сам винахідник основним призначенням своїх апаратів вважав допомогу людям — швидке подолання значних відстаней, рятувальні операції (особливо, якщо йдеться про гвинтокрили, які могли досягнути раніше неприступних місць.)
1917-й став переломним у житті І. Сікорського: монархічні погляди фактично не залишали йому вибору і він змушений був емігрувати — спочатку у Францію, а потім до США. За океаном з допомогою інших вигнанців (зокрема й видатного композитора Сергія Рахманінова) він організовує власну справу. Через матеріальну скруту перші «американські» літаки І. Сікорський змушений був зводити у приміщенні птахоферми. Проте успіх не забарився. Одна з найкращих моделей, що принесла своєму розробникові комерційний успіх і визнання на чужині, S-38 — повітряна амфібія — літак, що легко міг сідати на воду. Літаки І. Сікорського мали неабияку популярність насамперед у пасажирських перевезеннях.
У Штатах він також повертається до свого давнього київського захоплення — гвинтокрилів. Власне, саме вони стали візитівкою Sikorsky Aircraft Corporation, адже могли виконувати різноманітні призначення — перевозити і надважкі тягарі, і американських президентів. Перший гвинтокрил злетів у повітря 1939 року, а вже 1941-го американська армія озброїлась саме машинами І. Сікорського. Найуспішнішими стали моделі S-55, який 1952 року вперше в історії перетнув Атлантичний океан, та S-58, багатофункціональність якого давала змогу йому тривалий час залишатись найпопулярнішим гелікоптером у світі.
Гвинтокрил S-38 — остання розробка Ігоря Сікорського
1957 року І. Сікорський іде з посади головного конструктора компанії, залишаючи для себе скромне місце технічного консультанта. Усього він розробив 17 базових моделей літаків і 18 — гвинтокрилів, зо що отримав понад 80 різноманітних нагород. Помер геніальний авіаконструктор 1972 року. Сьогодні ми можемо упевнено сказати, що масове виробництво гвинтокрилів у світі — заслуга І. Сікорського, який цілком справедливо отримав прізвисько «містер Гелікоптер».
У 1940-х роках світ побачила низка творів І. Сікорського, у яких він виявив іншу грань свого таланту. Досить часто їх називають богословськими, але доцільніше їх було б означити як проповідницькі та публіцистичні. У них онук православного священика розглядає не лише винятково релігійні питання (наприклад, у творі «Послання молитви Господньої» він скрупульозно аналізує кожен рядок молитви «Отче наш…»), але й намагається простежити долю релігійних цінностей у сучасному суспільстві. Його судження, оцінки набувають неповторного звучання на тлі безупинних нарікань на труднощі, пов’язані з економічною кризою. Ось кілька витягів із нарису «Незрима боротьба», що з’явився 1947 року, у яких він підсумовує першу половину ХХ сторіччя:
«У наш час людство проходить через періоди кризи небачених розмірів. Руйнівні війни і революції три останніх десятиріччя потрясали світ — але це тільки зовнішні вияви глобальної нестабільності, головну причину якої треба шукати у внутрішньому й глибокому безладі у духовній і моральній сферах життя».
«Ми живемо в один із найбільш похмурих періодів в історії людства. Незважаючи на пришвидшений розвиток індустріальної цивілізації і науково-технічний прогрес, значення духовних цінностей у всіх так званих «цивілізованих» націй падає з чималою швидкістю. Через це сучасна цивілізація встановила жахливий рекорд. За короткий період між 1914 та 1945 роками дві світові війни і Червона революція забрали, ймовірно, понад 100 мільйонів людських життів. Сьогодні матеріального багатства в руках людства зосереджено більше, ніж у всі попередні часи, і усе ж кількість жінок та дітей, яких навмисно знищують голодом і мором, яким можна було б запобігти, у наші дні набагато більша, ніж була у будь-які тридцять чи сто років історії людства. Рівень наукових знань і загальної освіченості ніколи не був для білої раси таким високим, як сьогодні. І усе ж рідко, якщо узагалі коли-небудь, біла людина так само сліпо і згубно помилялась, ніж в останні тридцять років».
Від історичних узагальнень автор переходить до оцінок сьогодення, шукаючи причини духовного занепаду: «Сучасна цивілізація в особі більшості її впливових діячів або прямо відкидає Христа, або ввічливо не звертає на Нього уваги, у той же час приймаючи переважну частину тих принципів, які Він засудив і від яких відмовився».
Висновок, який робить людина, що майже усе життя працювала з металом, надаючи йому придатної для польоту форми, спочатку навіть дещо спантеличує — адже ми вже десь чули такі заклики. Проте у вустах такої людини, як Ігор Сікорський, вони набувають подвійної ваги:
«Духовно мертва матерія здатна тільки зігнити і розпастись. Вона не може знову почати функціювати, якщо тільки Влада вищого порядку не повернула їй життя. Світ може врятувати тільки всезагальне, достатньо дієве релігійне і моральне відродження».
«Я впевнений, що, згідно з Божим задумом, сила життя й правди у тисячі разів більша, ніж сила зла. Я вважаю, що неосяжність, організованість і краса неба-всесвіту, який ми бачимо, — це лише тьмяні відблиски пишноти й гармонії, які панують у всепереможному, вічному всесвіті вищого порядку. У якому б вигляді зло не прийшло до нас у нашому житті, воно відступає перед величчю, могутністю і блискучістю матеріального і духовного Всесвіту. Усі наші здобутки видаються недосяжними порівняно з вічною цінністю людини — Божого дітища, якому долею передбачено перемогти над брехнею, болем і смертю. Ніхто й ніколи не забере у нас цього значення життя, і це — найголовніше».
Немає коментарів:
Дописати коментар