Тут є все !!!

Формула успіху. 365 днів на рік

Деякі афоризми, які наводяться в тут, допомагають в житті. "Як?" - запитаєте Ви. Роздруковані крупним шрифтом на окремих листах, вони розклеєні всюди - в кабінеті, в спальні, в приймальні... Цей хід не винахід, він підглянутий у багатьох великих людей. Впродовж довгого часу, день за днем, щогодини ці вислови настроюють підсвідомість, а потім і свідомість на успіх.

Пропонуємо Вам виконати той же хід. Зробіть вибірку кращих для Вас афоризмів - тих, які здадуться Вам найважливішими і необхіднішими. Розклейте їх всюди, де Ви проводите свій час, і через деякий час Ваша підсвідомість почне працювати на Вас навіть коли Ви спатимете.
Таку роботу проводьте впродовж 365 днів на рік

27.08.12

Іван Франко (+++відео, біографія)

Іншим сіті наставляти,
Але добре пильнувати,
Щоб самим не впасти в них!


Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890


А назустріч небезпеці

Ліпше вийти, ніж в кутку
Дожидать на себе грому!


Гумор – невідлучна прикмета 
кожного правдивого таланту.



Іва́н Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник,поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.

Письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч, філософ, один з найвизначніших духовних провідників України.

Псевдоніми: Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.

Місце народження - селище Нагуєвичі Дрогобицького повіту.

Батько -- селянин-коваль.

У 1875 році закінчив у Дрогобичігімназію і розпочав студії (класична філологія й українська мова та література) у Львівському університеті. Був членом редакції часопису «Друг». 1877 р. Франко був заарештований за соціалістичну пропаганду. Допомагав в організації гуртків у Львові, писав до польської газети „Praca", був одним із засновників 1878 р. часопису «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот». 1880 р. Франка вдруге заарештовують. 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882 р.) якого працював в редакції часопису «Зоря» і газеті «Діло» (1883—1885 рр.). Був співредактором польської газети „Kurier Lwowski". Працював у польській („Przyjaciel Ludu") і німецькій („Die Zeit") пресі, співробітничав у часопису «Правда». Третій арешт - 1889 р.. Був співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, видавав півмісячник «Народ». Спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904 р.. Помер Іван Франко у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Твори: «Каменярі» (1878 р.), «Вічний революціонер» (1880 р.), «Земле моя», «Тюремні сонети», «Зів'яле листя», «Захар Беркут» та багато інших.


Творча спадщина

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком,драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, але також з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.

Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».

Філософія

Філософсько-соціологічні й суспільно-політичні концепції Франко трактував у студіях «Nauka і jej stanowisko wobec klas pracujących» (1878 р.), «Мислі о еволюції в історії людськости» (1881—1882 рр.), «Найновіші напрямки в народознавстві» (1895 р.); студію «Соціалізм і соціал-демократизм» (1897 р.) Франко присвятив критиці «науковому соціалізму» і матеріалістичної концепції історії, «Що таке поступ?» (1903 р.) — оглядові суспільно-культурного розвитку з критикою комуністичної концепції держави. У 1904 році Франко написав наукову працю, яка відома під назвою "Поема про сотворення світу".

На світогляд Франка мали вплив позитивізм філософії Конта і Спенсера, еволюціонізм у природознавчих дослідах Дарвіна і Геккеля, теорії французських, німецьких, російських соціологів, літературні критики від Буальо і Лессінґа до Тена, Леметра, Ґійо, Брюнетьера,Брандеса та ін. Проте, Франко залишився собою, мав власний світогляд й увійшов у свідомість наступних поколінь, як невтомний будівничий людських душ українського народу.

Історія

Тісно пов'язані з соціологічними, суспільно-політичними і економічними історичні розвідки Франка, близько 100 друкованих праць, більшість з них присвячені селянському рухові і революції 1848 р. в Галичині та польсько-українським взаєминам. До першої групи належать: «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884 р.), «Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913 рр.), «Лук'ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині XIX ст.», «Причинки до історії 1848 р.». До другої — «Дещо про стосунки польсько-руські» (1895 р.), «Поляки й русини» (1897 р., німецькою і українською мовами), «Нові причинки до історії польського суспільности на Україні в XIX ст.» (1902 р.), «Русько-польська згода і українсько-польське братання» (1906 р.). Інститут історичної праці Франка: причинки до історії Церкви (2 розвідки про єпископа Йосифа Шумлянського, 1891 і 1898 рр.), «Хмельнищина 1648—1649 рр. У сучасних віршах» (1898 р.), «Тен як історик французьської революції» (1908 р.), «Стара Русь» (1906 р.), «Причинки до історії України-Руси» (1912 р.), статті з старої історії України та багато ін.

Характеристична для еволюції світогляду Франка його публіцистика, якій не бракувало й наукового підходу, тому часто в його творчості втрачаються грані між науковим і публіцистичними есе. Франко бачив Україну як суверенну одиницю «у народів вольних колі». При цьому він багато уваги приділяв здобуттю загальнолюдських прав. Почавши свою громадську діяльність з москвофільського гуртка, він незабаром покинув його для народовецького табору. За студентських часів Франко захоплювався соціалізмом, студіював Маркса й Енґельса, а коли побачив облудність «нової релігії», її завзято поборював. Назагал у Франка помітна еволюція від крайнього радикалізму до поступового націонал-демократизму. В своїй статті «Що таке поступ» Франко одним із перших спрогнозував появу тоталітаризму і тоталітарної держави.

Психологія

Першу свою працю зі сфери психології Іван Франко опублікував у 1881 році, всього через 2 роки після того, як Вільльгельм Вундт 1879 року відкрив у Лейпцігу психологічну лабораторію. Стаття називалася "Чутливість на барви, її розвиток і значення в органічній природі: Реферат на працю американського природознавця Аллена Ґранта".
Надалі, в багатьох своїх публіцистичних та наукових працях, Іван Франко користувався відомими на той час психологічними методами. Найкраще це виявляється в статті «З секретів поетичної творчості» (1898 р.) (ІІ розділ має назву - Психологічні основи), психологічних аналізах діяльності тогочасних суспільних діячів, та психологічному аналізі персонажів із творчості відомих тоді класиків літератури. "Літературна критика мусить бути, по нашій думці, поперед усього естетичною, значить, входить в обсяг психології, і мусить послуговуватися тими методами наукового дослідження, якими послуговується сучасна психологія." Цитата з 1 розділу статті «З секретів поетичної творчості» (1898 р.)



Немає коментарів:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Рік народження

1473н (1) 1564н (1) 1595н (1) 1623н (1) 1639н (2) 1690н (1) 1712н (1) 1722н (1) 1732н (1) 1769н (1) 1802н (2) 1809н (3) 1814н (4) 1836н (1) 1845н (1) 1847н (1) 1854н (1) 1856н (1) 1863н (3) 1864н (1) 1865н (1) 1866н (1) 1871н (2) 1874н (2) 1878н (1) 1879н (2) 1888н (1) 1889н (1) 1892н (1) 1898н (2) 1906н (2) 1909н (1) 1926н (1) 1930н (2) 1935н (2) 1937н (2) 1938н (2) 1941н (2) 1947н (2) 1949н (2) 312 до н.е (1) 384н до н.е. (1) 815н (1) 827н (1) 890н (1)

Це буде корисним ...