Інженер-винахідник, публіцист, революційний народник
1853 року, в мiстi Коропі (Чернігівська область) народився Микóла Івáнович Кибáльчич — винахідник і революціонер-народник українського походження. Автор схеми першого у світі реактивного літального апарату.
Автор проекту оригінального літального апарата, що був побудований за принципом ракети і приводився в рух за допомогою реактивного двигуна. Іменем видатного інженера названо кратер на зворотному боці Місяця
***
Народився Микола Кибальчич 19 (31) жовтня 1853 року в місті Коропі, що на Чернігівщині, в родині священика Івана Йосиповича та Варвари Максимівни. Пішовши на конфлікт із батьком-священиком, покинув духовну семінарію у Чернігові і вступив до Новгород-Сіверської гімназії, де захопився хімією, за що навіть одержав прізвисько Миколка-піротехнік. Там Микола Іванович також захопився революційними ідеями, а у 1871 році вступив до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. У 1873 році залишив інститут і почав навчатися у Медико-хірургічній академії. Диплом Кибальчич не отримав, оскільки у 1875 році його заарештували за розповсюдження серед селян Чернігівщини “бунтівних” творів. У 1875-1878 рр. знаходився в ув’язненні у Лук’янівській в’язниці у Києві, після чого був звільнений під нагляд поліції. Після звільнення Микола Кибальчич мав чітке переконання: “Панівний лад слід руйнувати у будь-який спосіб”. У травні-червні 1879 р. він входить до групи “Свобода або смерть”, яка існувала у складі організації “Земля і воля”, а потім увійшов до організації “Народна воля”
***
Проект повітроплавального апарату, запропонований М. Кибальчичем, став відомим широкому загалу громадськості далеко пізніше.
У 1918 р. журнал "Былое" вперше познайомив читача з проектом Кибальчича. У цьому номері помістив статтю професор М. Ринін, який писав: "Наскільки мені довелося розібратися в російських та закордонних творах... за М. І. Кибальчичем повинен бути встановлений пріоритет в ідеї застосування реактивних двигунів до повітроплавання, в ідеї, правда, практично ще нездійсненної, але здебільшого вірної і такої, що подає заманливі перспективи в майбутньому, зокрема якщо мріяти про міжпланетні сполучення".
Микола Іванович Кибальчич — постать складна і трагічна. Двадцятисемирічна біографія революціонера-народовольця багата епізодами наукових пошуків і відкриттів, невпинної боротьби із самодержавством.
У брошурі "Микола Іванович Кибальчич", що була опублікована у Санкт-Петербурзі в 1906 p., читаємо: "За своєю вдачею, за своїми здібностями це був більше кабінетний вчений, аніж революціонер-практик. Книги, лабораторні дослідження — ось сфера його інтересів. Він був людиною цілком самостійною і розумнішою за багатьох, однак через свою безкінечну доброту, м'якість та непрактичність зовсім не міг вести людей за собою. Його всі поважали, кожен зважав на його думку, коли це стосувалося чисто наукової сфери...
Він не був бойовою людиною, він не здатний підняти руку на подібну до себе істоту. Однак, при його здатності злитися всією душею з улюбленою ідеєю, він, звичайно, зміг спокійно дивитися у вічі смерті, навіть спокійніше, ніж більшість інших людей. І напередодні смерті, його, як відомо, хвилювала лише доля його проекту повітроплавання, як Архімеда — доля його кіл".
***
Немає коментарів:
Дописати коментар