Іван Пулюй (+відео)

«Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

(Іван Пулюй)

Іван Павлович Пулюй (Ivan Pulyuy, Johann Puluj; *2 лютого 1845, Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область — †31 січня 1918, Прага) — український фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, громадський діяч, перекладач.

Доцент Віденського університету. Професор Вищої технічної школи в Празі, ректор першого в Європі електротехнічногофакультету. Доктор Страсбурзького університету. Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Член НТШ.

***

Підтримка української культури

Пулюй відомий своїм внеском у просуванні української культури. Ще у тернопільській гімназії він заснував молодіжний гурток «Громада» для вивчення і популяризації української історії та культури, а в студентські роки став організатором «Віденської Січі», що об'єднувала українську молодь австрійської столиці.

Він активно підтримував відкриття українського університету у Львові і публікував статті на підтримку української мови. Будучи професором, І.Пулюй організував стипендії для українських студентів в Австро-Угорщині. Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

uk.wikipedia.org

***

Своєю науковою і технічною діяльністю І. Пулюй заслужив широке міжнародне визнання, але залишався майже невідомим в Україні, для кращого майбутнього якої невтомно працював далеко за її межами впродовж усього життя. Відомий професор XIX—XX сторіччя Вільгельм Форман сказав про нього:

 «Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини, але він належав до тих, хто в другій половині XIX та на початку XX ст. формував світ».

Учений розкрився як різнобічний практик і водночас глибокий науковець-теоретик, як педагог-новатор і організатор. Премії і медалі на виставках у Парижі, Відні, Штаєрі та Празі, численні винаходи, запатентовані у різних країнах Європи, ґрунтовні теоретичні статті, які з австрійських видань часто передруковував центральний німецький журнал «Elektrotechnische Zeitschrift», ордени Залізної корони і Франца-Иосифа та звання радника цісарського двора, яким його нагородив уряд Австро-Угорщини за заслуги перед державою у розвитку електротехнічної промисловості, — все це характеризує масштаб і рівень його діяльності

***

Іван Павлович Пулюй народився 1845 року в містечку Гримайлів на Галичині (Тернопільська область). Його батьки були дуже побожними людьми; Іван щонеділі ходив до церкви й уже в п’ятирічному віці знав напам’ять всю службу Божу — мав феноменальну пам’ять. Коли йому виповнилося 6 років, пішов до школи, де дуже швидко навчився читати і писати. Багато читав, у тому числі — твори українських письменників. Тому батьки без коливань віддали його до Тернопільської гімназії, де виявився ще один талант Івана, а саме — схильність до точних наук, зокрема, — до астрономії. Між Гримайловим та Тернополем — 40 кілометрів, які Іван часто долав пішки. Гімназію він закінчив у 19 річному віці — з відзнакою. Батьки наполягали на тому, щоб він продовжив освіту, але — духовну: верхом їхньої амбіції було бачити свого вченого сина священиком. І молодий Іван — з рекомендацією свого пароха — вирушив (як каже легенда — пішки) до Відня — столиці Австро-Угорщини, до якої тоді входила сучасна Тернопільська область. За п’ять років він опанував у Віденському університеті повній курс богослов’я, а невдовзі отримав також диплом філософського. Саме тоді він прийняв важливе і остаточне рішення — відмовився від душпастирської кар’єри, якої так хотіли для нього батьки, і почав займатися наукою — вирішив стати вченим, а не священиком. Цього йому батьки ніколи не пробачили.

Восени 1875 року Іван виїздить до Страсбурга, де вступає на філософський факультет університету за спеціальністю фізика-електромеханіка. Через два роки він блискуче захистив дисертацію, а 1877 року отримав ступінь доктора філософії Страсбурзького університету за спеціальністю «фізика»; одночасно Пулюя було запрошено на посаду державного радника з електротехніки в Чехії та Моравії. Відтоді вчений все своє життя поєднував теорію і практику.

Варто звернути увагу на ще один факт — закінчивши навчання, Іван Пулюй мав намір стати викладачем Київського університету. Однак російська адміністрація не дала на це дозволу — як неблагонадійному. Цікаво, що до списку «неблагонадійних» Пулюй був занесений як автор науково-популярної праці «Про «нерухомі» зірки і планети», де йшлося, зокрема, про те, що всі космічні процеси підпорядковані тим самим законам, які панують і на Землі. То ж вийшло так, що Пулюй все своє життя працював на Заході, де шанувався як блискучий спеціаліст.
1884 року Пулюй одружився (вінчання відбулося у греко-католицькій церкві св. Варвари) з Катериною Студзітською. Відомо, що вона була відданою, красивою і люблячою дружиною; вона не тільки народила йому чимало дітей, а й брала певну «участь» в електротехнічних експериментах чоловіка. Зокрема, вона погодилася обрізати своє чудове волосся заради виготовлення волокон експериментальних електроламп, над якими працював вчений.

А пізніше Пулюй просвітить руку Катерини так званими рентгенівським променями — це був перший у світі «рентгенівський» знімок.

Джерело

***

Іван Пулюй ("Народжені в Україні")