Тут є все !!!

Формула успіху. 365 днів на рік

Деякі афоризми, які наводяться в тут, допомагають в житті. "Як?" - запитаєте Ви. Роздруковані крупним шрифтом на окремих листах, вони розклеєні всюди - в кабінеті, в спальні, в приймальні... Цей хід не винахід, він підглянутий у багатьох великих людей. Впродовж довгого часу, день за днем, щогодини ці вислови настроюють підсвідомість, а потім і свідомість на успіх.

Пропонуємо Вам виконати той же хід. Зробіть вибірку кращих для Вас афоризмів - тих, які здадуться Вам найважливішими і необхіднішими. Розклейте їх всюди, де Ви проводите свій час, і через деякий час Ваша підсвідомість почне працювати на Вас навіть коли Ви спатимете.
Таку роботу проводьте впродовж 365 днів на рік

15.01.16

Павло Платонович Чубинський (+++відео)

Павло́ Плато́нович Чуби́нський 15 (27) січня 1839, хутір Чубинський Київська область — † 17 (29) січня 1884,Київукраїнський етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.


Павло Платонович Чубинський відомий як неперевершений народознавець, збирач духовних скарбів українського народу, як економіст, поет, автор слів Державного Гімну України. Його «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край» і сьогодні не втратили своєї науковості й актуальності.
У молоді роки він брав активну участь у громадському русі, поширював ідеї боротьби проти царського уряду. За свої щирі, патріотичні» наміри більше як на шість років був відлучений від України і засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Там здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю. Його внесок у розвиток культури і науки в Україні величезний.

Повернувшись із заслання, з мандатом Російського географічного товариства (РГТ) Чубинський у 1869—1870 рр. організував три етнографічні експедиції. Причому рішення про спорядження експедиції в Південно-Західний край у РГТ визріло давно. Ще у вересні 1862 року було виділено 10 тис. крб на її утримання. Але тоді в Російській імперії не знайшлося справжнього організатора й керівника, доки не взявся за цю справу Чубинський. Ще раніше, 1853 року, віце-президент РГТ М. Муравйов запропонував відкрити в Києві Відділ географічного товариства для наукового дослідження краю. І тільки 20 літ по тому, 13 лютого 1873 року, за діяльної участі П. Чубинського Відділ таки відкрився і запрацював як наукова установа. Отже, незабаром минає 140 років відтоді. Це нагода, щоб згадати праведні труди П. Чубинського, за які він двічі удостоєний срібних і двічі золотих медалей та Уваровської премії Петербурзької академії наук.

ЗАМІСТЬ ОРДЕНА — ЖАДАНА ВОЛЯ

1869 рік приніс цілу низку несподіваних подій для Павла Чубинського. Він давно поривався залишити холодний Архангельськ і виїхати в будь-яку губернію Російської імперії, аби позбутися опіки всюдисущого й підступного жандармського полковника Локса, який вдавався до фабрикації доносів і строчив їх міністру внутрішніх справ, аби завдати клопоту діяльному чиновникові Чубинському, до якого з повагою ставилося найвище губернське начальство.

А тут після п’ятимісячної наукової експедиції по семи північних губерній і написаного звіту його викликали до Петербурга для особистої доповіді у президії РГТ. Саме за клопотанням цієї наукової установи йому судилося назавжди залишити Архангельську губернію, де провів більш як шість років заслання. У Петербурзі він був бажаною людиною не лише в Географічному товаристві. Великий князь Олексій Олександрович збирався в поїздку на Північ і перш ніж вирушити в далеку дорогу, бажав дізнатися про цей край від людей бувалих. Зустріч із Чубинським та розповіді останнього виявилися настільки цікавими й корисними, що великий князь подарував йому діамантовий перстень.

Джерело
***

Поетична спадщина вченого, зокрема збірка віршів «Сопілка Павлуся» (1871 р.), на жаль, лишилася менш відомою широкому читачеві, чого аж ніяк не можна сказати про твір, знайомий сьогодні кожному громадянинові України – слова до державного гімну «Ще не вмерла Україна». Рядки пісні, покладені на музику композитором М. Вербицьким, поширилися серед народного загалу з фантастичною швидкістю. Пісню-гімн співали студентські хори, інтелігенція й гімназисти, проте мало хто знав про їх автора. Тривалий час навіть вважалося, що слова належать Тарасові Шевченку, настільки популярними стали вони в українському середовищі. Поезію було вперше надруковано часописом «Зоря» в 1863 р.




Зеніт науково-літературної творчості Чубинського збігся з періодом реакції в українській культурі, ознаменованим виданням Емського акта (1876 p.). Саме переслідування національно свідомої частини суспільства найбільше засмучувало і вражало видатного вченого в останні роки життя. Проте бадьорим закликом до боротьби звучали його слова, звернені до прийдешніх поколінь:

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє…
Успіх ученого та його однодумців з київського відділу Російського географічного товариства викликав хвилю нападок і цькування у шовіністичній пресі, особливо у газетах «Киевлянин», «День», які звинувачували вчених у сепаратизмі, насміхалися з «бесплодной и смешной забавы сочинять и издавать сочинения и переводы на малороссийском крестьянском говоре... Край этот русский, русский! В нем нет разных национальностей и вер» (газета «День», І. Аксаков). Над Чубинським знову нависли хмари й він переїжджає до Петербурга, де йому було дозволено працювати чиновником у Департаменті загальних справ Міністерства шляхів, і сумлінний трудівник, хоч і відірваний силоміць від улюбленої справи, також досяг успіхів і 1878 р. був призначений статським радником. В останні роки життя Чубинському через тяжку хворобу вже не вдалося чогось зробити, але його справу продовжили Головацький, Іванов, Рудченко, Грінченко, Манжура, Гнатюк, Франко, Яворницький, Новицький, Милорадович, Сумцов, Щербаківський, Біляшівський. Твори Чубинського, його вірш «Ще не вмерла Україна», «Праці» етнографічної експедиції були тривалий час заборонені, хоч ними щедро послуговувалося безліч радянських науковців без посилань на автора. З набуттям незалежності Україною слова вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» стали національним Гімном держави.

Немає коментарів:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Рік народження

1473н (1) 1564н (1) 1595н (1) 1623н (1) 1639н (2) 1690н (1) 1712н (1) 1722н (1) 1732н (1) 1769н (1) 1802н (2) 1809н (3) 1814н (4) 1836н (1) 1845н (1) 1847н (1) 1854н (1) 1856н (1) 1863н (3) 1864н (1) 1865н (1) 1866н (1) 1871н (2) 1874н (2) 1878н (1) 1879н (2) 1888н (1) 1889н (1) 1892н (1) 1898н (2) 1906н (2) 1909н (1) 1926н (1) 1930н (2) 1935н (2) 1937н (2) 1938н (2) 1941н (2) 1947н (2) 1949н (2) 312 до н.е (1) 384н до н.е. (1) 815н (1) 827н (1) 890н (1)

Це буде корисним ...