 |
| .lvivpost.net |
Замість післямови: повернення на Батьківщину
Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. Батько — Іван Коберницький-Сліпий, мати — Анастасія Дичковська. Дід Йосипа мав сільське прізвисько «Сліпий». За переданням, цей псевдонім походив від одного з предків, якого у 1709 росіяни осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на стороні гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII.
***
Йосип Сліпий дивував своїх сучасників надзвичайним оптимізмом, працездатністю, далекоглядністю. Створив у Римі Український духовний центр, заснував Український католицький університет, Малу семінарію (школу для дітей) і Велику семінарію (для молоді). Заснував монастир о. Студитів у Кастель-Гондольфо поблизу Рима.
У придбаному за його ініціативою храмі Жировицької Божої Матері заснував лікарню й музей. Стараннями владики у Римі був побудований і 1969 р. освячений собор святої Софії в давньоукраїнському стилі (мозаїки виконано за ескізами видатного українського митця з США Святослава Гординського).
Йосип Сліпий був ініціатором заснування філій Українського католицького університету в Лондоні, Вашингтоні, Філадельфії й Чикаго. Придбаний на його кошти будинок для УКУ (Вашингтон) він заповів посольству майбутньої незалежної України.
"Він виділив значну частину коштів на придбання Українським вільним університетом у Мюнхені нового будинку, допомагав розбудовувати гуртожитки й інтернати для студіюючої молоді, — пише у своєму дослідженні про митрополита доктор мистецтвознавства й філософії Дмитро Степовик. — Його метою було, щоб кожне значне згромадження українців у містах мало свій культурний і духовний центр — із залою для зборів, музеєм чи виставковою галереєю, кімнатами для проживання паломників, їдальнями і спортивними комплексами. Людина глибокого духовного життя, він водночас був практичним і раціональним у господарських справах, у "мистецтві виживання", велику школу якого пройшов у таборах і тюрмах". 1975 р. у соборі св. Петра (Рим) Сліпий офіційно прийняв титул патріарха помісної Української Греко-Католицької Церкви.
Він помер у Римі 7 вересня 1984 р. на 92-му році життя. 1992 р. (століття від його дня народження) прах митрополита було перепоховано у Львові, біля собору св. Юра.
До кінця свого життя Блаженніший Йосиф залишився вірним Церкві та українському народу. У своєму “Заповіті” він просив: “Поховайте мене в нашому Патріаршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея…”.
Лише через вісім років вдалося здійснити його бажання, 27 серпня 1992 року тіло Патріарха Йосипа Сліпого було перенесене з Рима до Львова та перепоховане у крипті собору Святого Юра. В “Заповіті” Йосифа Сліпого останніми були слова: “Сидячи на санях на дорозі в далечінь…”, молитву мовлю до нашої Небесної Заступниці і Владичиці, Богородиці-Приснодіви: прийми під свій Могутній Покров нашу Українську Церкву і наш Український Нарід! Благодать Господа Нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!”.
P. S. Цитати з праць Йосифа Сліпого подані в оригіналі.
Йосиф Сліпий. Сюжет на "Інтері"
Йосиф Сліпий - приклад християнської вірності
Немає коментарів:
Дописати коментар